Home Культура Не я б’ю – верба б’є, за тиждень – Великдень

Не я б’ю – верба б’є, за тиждень – Великдень

71
0

Сьогодні, 25 квітня, українці відзначають Вербну неділю, яку ще називають Входом Господнім в Єрусалим.

За Євангельськими описами народ зустрічає Сина Божого як царя, кидаючи Йому під ноги пальмові гілки, які були символом життя і перемоги. Урочистий в’їзд Ісуса Христа в Єрусалим описують усі євангелісти, надаючи цій події особливого значення, адже вона наближує нас до Христових страстей, смерті та Воскресіння.

Сьогоднішня неділя розпочинає Страсний тиждень. Багатьма мовами світу Вербну неділю називають Пальмовою неділею – через пальмові гілки, якими вітали Христа. Оскільки, на слов’янських територіях пальми не ростуть, люди замінили їх вербою та лозою, через те, що весною вони першими починають цвісти. Тому сьогодні маємо назву свята Вербна або Лозова неділя.

У цей день віруючі освячують вербу, після чого жартома б’ють нею один одного, примовляючи:

Не я б’ю – верба б’є,
За тиждень Великдень,
Недалечке червоне яєчко!

або

Не я б’ю — верба б’є,
За тиждень — Великдень,
Будь дужий, як вода,
А багатий, як земля!

Люди здавна вірили у чародійну силу посвяченої верби:

  • освячені гілочки верби ставили на покуті під образами, як охорону від лихих сил,
  • торкаючись нею своїх рідних і близьких, кожен вірив, що відганяє від людини все зло,
  • кілька гілок висаджували на городі – на щастя,
  • гілку верби клали у воду, коли купали хвору дитину,
  • вербою відводили громи та град,
  • гілочкою свяченої верби вперше навесні виганяли випасати худобу – “щоб нечисть не чіплялася до тварин”.